Історія справи

Постанова ВССУ від 06.03.2026 року у справі №597/757/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2026 року

м. Київ

справа № 597/757/21

провадження № 61-11653св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявниця - Дем`янів ОрестаБорисівна,

зацікавлені особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 серпня 2025 року в складі колегії суддів: Хоми М. В., Гірського Б. О., Костіва О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

1. У травні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем - її батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на час відкриття спадщини.

2. Заява обґрунтована тим, що після смерті її батька ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно. Заявниця фактично проживала разом з батьком за адресою АДРЕСА_1 , проте не була зареєстрована за цією адресою.

3. Вказує, що для видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька заявниця звернулася до приватного нотаріуса Заліщицького районного нотаріального округу Лучків І. В., який листом відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки необхідно встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини у судовому порядку.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2021 року у складі судді Шевчук В. М. заяву ОСОБА_3 задоволено.

5. Встановлено факт проживання ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 однією сім`єю на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у будинковолодінні АДРЕСА_1 .

6. Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_3 фактично проживала без реєстрації з батьком на момент його смерті, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

7. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду, здійснено розподіл судових витрат.

8. Суд апеляційної інстанції встановив, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , наявний спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, а отже, наведене є підставою відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України для залишення заяви ОСОБА_3 без розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

9. У вересні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 серпня 2025 року.

10. Також, касаційна скарга містить заперечення на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 30 травня 2025 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

11. Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. У касаційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого суду залишити в силі.

13. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно поновив ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрив апеляційне провадження за його апеляційною скаргою, яка подана після спливу одного року після складання повного тексту судового рішення, при цьому, довід про неналежне повідомлення не підтверджено, оскільки ОСОБА_1 належним чином був повідомлений Заліщицьким районним судом Тернопільської області шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.

14. Ухвалюючи судове рішення по суті заяви про встановлення факту, Тернопільський апеляційний суду допустив порушення частини шостої статті 296, частини четвертої статті 315, частини третьої статті 354, пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України, частини третьої статті 1268, частини першої статті 1272 Цивільного кодексу України.

15. Вважає, що в цій справі відсутній спір про право, оскільки ОСОБА_1 на момент смерті батька і по сьогоднішній день проживає за межами України, протягом шести місяців після відкриття спадщини не звертався до нотаріальної контори з відповідною заявою, а отже спадщину не прийняв, відсутні будь-які справи позовного провадження з цього приводу.

16. Суд апеляційної інстанції розглянув справу, не повідомивши заявницю про час і місце розгляду справи.

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17. ОСОБА_4 , який проживав на АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

18. ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_4 .

19. ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 .

20. Відповідно до довідки Товстенської селищної ради Заліщицького району Тернопільської області від 29 березня 2021 року № 1844 станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 разом з ним без реєстрації у будинку на АДРЕСА_1 проживала його дочка ОСОБА_3 . Підстава видачі довідки - акт обстеження про фактичне місце проживання без реєстрації від 29 березня 2021 року.

21. Відповідно до акта про фактичне місце проживання без реєстрації на території Товстенської селищної ради Заліщицького району Тернопільської області, складеного секретарем Товстенської селищної ради, ОСОБА_3 , яка зареєстрована в с. Дорогичівка Заліщицького району Тернопільської області, проживала без реєстрації в АДРЕСА_1 в період з 17 травня 2017 року до часу складення акта.

22. Листом приватного нотаріуса Заліщицького районного нотаріального округу від 02 квітня 2021 року № 51/01-16 ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки необхідно встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини у судовому порядку.

23. У суді першої інстанції свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що заявниця дійсно постійно проживала із батьком в його будинку на момент його смерті та продовжує там проживати.

24. З доданої до апеляційної скарги довідки Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області від 07 лютого 2024 року № 22, вбачається, що станом на момент смерті ОСОБА_4 разом із ним проживали (були зареєстровані) та продовжують проживати син ОСОБА_1 , невістка ОСОБА_7 , онука ОСОБА_8 , онука ОСОБА_9 , а також проживала дружина ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

25. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

26. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

27. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

28. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

29. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

30. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

31. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

32. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

33. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

34. Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

35. Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

36. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

37. Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

38. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

39. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

40. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30 травня 2018 року у справі №761/16799/15-ц та від 22 серпня 2018 року в справі № 644/6274/16-ц.

41. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з подальшим вирішенням спору про право цивільне.

42. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

43. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 , звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити юридичний факт, а саме факт постійного проживання з батьком на час його смерті з метою прийняття спадщини на земельну ділянку та частину житлового будинку. При цьому заявниця вказала, що вона та ОСОБА_1 є дітьми спадкодавця.

44. Подаючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, яким заяву ОСОБА_3 задоволено, ОСОБА_1 зазначив, що місцевий суд неправильно встановив фактичні обставини справи, оскільки в дійсності заявниця не проживала з батьком на час його смерті, натомість з ОСОБА_4 проживали: дружина, син, невістка та онуки. Вважає, що наявний спір про право, оскільки він та заявниця є спадкоємцями першої черги після смерті батька, а обставини факту проживання зі спадкодавцем на час його смерті підлягають належному встановленню та дослідженню судами в порядку позовного провадження.

45. Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

46. Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

47. За правилом частини першої статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

48. Відповідно до частини першої статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

49. Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

50. ОСОБА_3 , звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зазначила, що вона є донькою ОСОБА_4 , тому після його смерті вона є спадкоємницею першої черги, яка прийняла спадщину, оскільки на момент смерті проживала разом з спадкодавцем.

51. Водночас ОСОБА_1 , оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, вказав, що він також є спадкоємцем першої черги після смерті батька, а обставини проживання ОСОБА_3 зі спадкодавцем на час його смерті, не відповідають фактичним обставинам.

52. З наведеного вбачається, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по суті існує спір щодо права власності на спадкове майно. Так за відсутності встановлення факту проживання зі спадкодавцем на момент його смерті ОСОБА_3 вважається особою, яка у встановлений законом строк не прийняла спадщину, що виключає її з кола осіб, що можуть претендувати на спадщину.

53. Вказані обставини очевидно свідчать про наявність спору про право між спадкоємцями першої черги, тому встановлення певних обставин, як то коло осіб, які проживали на час відкриття спадщини зі спадкоємцем, має відбуватися в поряду позовного провадження за загальними правилами змагальності сторін відповідно до статті 12 ЦПК України, оскільки такі засади змагальності не застосовуються в справах окремого провадження.

54. Отже, враховуючи, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виник спір з приводу спадкового майна, яке залишилося після смерті їх батька ОСОБА_4 , зокрема шляхом встановлення в порядку позовного провадження дійсних обставин щодо кола осіб, які проживали зі спадкодавцем на момент його смерті, й відповідно є спадкоємцями, які прийняли спадщину, ця справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження й заява підлягає залишенню без розгляду.

55. Встановивши наведені обставини у сукупності із письмовими доказами, суд апеляційної інстанції підставно скасував рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2021 року, обґрунтовано встановивши наявність спору про право між спадкоємцями першої черги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо майна, яке залишилось після смерті їх батька ОСОБА_4 , залишив заяву ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем без розгляду.

56. Довід касаційної скарги із запереченнями на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 30 травня 2025 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , оскільки заявник належним чином був повідомлений Заліщицьким районним судом Тернопільської області шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

57. ОСОБА_3 , звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення та усуваючи недоліки заяви, зазначила заінтересованою особою, зокрема ОСОБА_1 , вказавши його адресу місця проживання: АДРЕСА_1 .

58. Ухвалою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 27 травня 2021 року відкрито провадження в справі.

59. В матеріалах справи наявний супровідний лист про направлення, зокрема, ОСОБА_1 копії ухвали суду від 27 травня 2021 року разом із заявою та додатками до неї.

60. Також в справі наявні роздруківки із сайту Судова влада України про виклик до суду, зокрема, заінтересованої особи ОСОБА_1 в судові засідання, які призначені на: 03 червня 2021 року та 16 червня 2021 року.

61. Матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 копії ухвали суду від 27 травня 2021 року про відкриття провадження в справі разом із заявою ОСОБА_3 та додатками до неї.

62. Крім того, відповідно до частини одинадцятої статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

63. Також, Верховний Суд враховує положення статті 130 ЦПК України, зокрема, відповідно до частин 3, 4 та 8 якої:

якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії;

у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення;

особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких - у порядку, встановленому статтею 502 цього Кодексу.

64. Отже, оскільки ОСОБА_3 повідомила суд про місце проживання ОСОБА_1 , при цьому, за встановлених обставин, Заліщицький районний суд Тернопільської області жодної судової повістки не надсилав на відому йому адресу проживання заінтересованої особи, відповідно не встановив обставин, передбачених частинами 3, 4, 8 статті 130 ЦПК України, суд першої інстанції не мав підстав для виклику ОСОБА_1 через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а отже такий не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи місцевим судом.

65. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

66. За наведених обставин Тернопільський апеляційний суд, врахувавши положення пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України, підставно поновив ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2021 року.

67. Верховний Суд також відхиляє за недоведеністю довід касаційної скарги ОСОБА_3 , що суд апеляційної інстанції розглянув справу, не повідомивши заявницю про час і місце розгляду справи.

68. ОСОБА_3 має зареєстрований електронний кабінет в системі «Електронний суд» з 06 лютого 2021 року, заява про встановлення факту, що має юридичне значення, виправлена редакція заяви, відзив на апеляційну скаргу та заява до відзиву на апеляційну скаргу подані заявницею через систему «Електронний суд».

69. Відповідно до частини сьомої статті 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

70. Згідно з пунктом 2 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

71. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 02 липня 2025 року справа № 597/757/21 призначена до розгляду в судовому засіданні на 11 серпня 2025 року.

72. Відповідно до довідки про доставку електронного документу документ в електронному вигляді «Судова повістка про виклик до суду» від 03 липня 2025 року в справі № 597/757/21 надіслано одержувачу ОСОБА_3 в її електронний кабінет 03 липня 2025 року о 18:48 год.

73. Отже, довід касаційної скарги про неналежне повідомлення ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи апеляційним судом не підтверджено.

74. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

75. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

76. Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

77. Розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

78. Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

В. В. Шипович